— Так, він досить енергійний,— якось мляво погодився Авакум.

Полковник повернувся і глянув на електричний годинник.

— Двадцять хвилин на восьму. Обстановка в цю мить така: люди відповідних прикордонних дільниць стежать за Момчиловом і за районом навколо нього. Розставлено таємні пости на шляхах. Надіслано інструкції прикордонним заставам. Капітан Ковачев виїде з Пловдива о дев'ятій тридцять.— Полковник помовчав, потім невдоволено спитав: — А ви, товаришу Захов, коли поїдете на ваше Чорномор'я?

«Кому потрібна ця гра в піжмурки?» — подумав Авакум і підвівся.

— Товаришу полковник,— сказав він,— сподіваюсь, що наздожену капітана Ковачева десь на півдорозі між Паварджиком і Батаком. Мотоцикл, який буде надано в мов розпорядження за вашим наказом, вже на старті. Я бачив машину біля східного входу, коли прямував до міністерства.

— Ви, капітане, дуже багато бачите,— насупився полковник і так само невдоволено спитав: — Невже ви надумали урвати свою відпустку, щоб разом з капітаном Ковачевим взяти участь у попередньому слідстві?

— Прошу вас дати мені наказ, він лежить на вашому столі,— спокійно промовив Авакум.

Полковник нічого не сказав, тільки розвів руками, підійшов до письмового стола, взяв списаний аркуш і подав Авакумові.

Тепер в його очах, стомлених і збляклих від безсоння, не було ні блискавок, ні лукавих вогників — тільки радість, чиста й тепла, мов ранній сонячний світанок, відбивалась у них.

8

Місяць тому в Авакума були зовсім інші плани. Він навіть гадки не мав про те, чим йому доведеться займатися, мав намір здійснити з Сією кількаденну подорож по річці Ропотамо. Лілії не дуже цікавили його, зате ловити й смажити рибу, збирати хмиз і розкладати ввечері велике багаття, розпізнавати нічних птахів за їх криком і курити люльку біля намету, де спатиме Сія,— усе це було йому до душі...