Ти скажеш: хіба тільки в Ахмеда і Салі можна почистити взуття? Ні, цього не можу сказати. В Софії багато таких будочок, але я б'юсь об заклад — сто тисяч проти одного, що о п'ятій годині десять хвилин ти сів на стілець Салі й що саме Салі наводив блиск на твої італійські черевики. Чому? Бо Салі має невикорінну ваду — він дуже старанно чистить тільки зовнішні вигини черевиків, та так, щоб вони блищали як дзеркало, а до внутрішніх вигинів ставиться з так званою «службовою байдужістю», тобто не вкладає в цю частину роботи творчого запалу. Подивись, будь ласка, на ранти: із зовнішнього боку взуття нитки чисті, сніжно-білі, наче тільки що вийшли з вушка швацької голки. А з внутрішнього боку вони сірі, забруднені й старі. Такий явний контраст можливий тільки у Салі. Хлопець щодо цього невиправний...

Усе це, друже, я знаю з власного досвіду. Дівчина, яка живе навпроти скверика з фонтанчиком, наша спільна великодушна русява знайома з вередливим ротиком і веселими очима, має погану звичку запізнюватись на побачення, в чому, думаю, ти теж мав чудову нагоду пересвідчитись. А що робити, коли дівчина опізнюється? Практичні люди, як ми з тобою, вдаються у таких випадках навіть до послуг Салі...— Авакум розпростав плечі, подивився на свого онімілого приятеля й засміявся.— Щойно ти звинуватив мене в шпигунстві. Це дурниці, мій любий! Як кажуть, цього дня я не бачив вас і через тин. Пляминка на лівому коліні, трамвайний квиток і нитки на рантах — ці дрібниці самі розповіли мені романтичну повість про твоє пообіднє побачення.

В Авакумовій кімнаті між ліжком та книжковими полицями стояла важка дубова скринька, окута старовинним залізом. Верхня частина віка була інкрустована перламутром — від викладеного перламутровими лусочками сонця розходилося таке саме перламутрове проміння. З цієї скриньки Авакум дістав пляшку з вином і два старовинних теракотових келихи, архістаровинних, зроблених, мабуть, ще за часів Гомера.