— Це пам'ять про мого батька,— пояснив Авакум і наповнив келихи вином. Він цокнувся з приятелем, побажав йому успіху в коханні, відпив кілька великих ковтків і замислився. Потім, задумливо стежачи за цигарковим димом, промовив: — У цей античний посуд ми наливаємо сучасне вино! Що це нагадує тобі?

Інженер знизав плечима.

— Є, мабуть, неписаний закон, що гарні жінки закохуються у бевзів! — Авакум вибухнув веселим сміхом. Цього вечора він уперше засміявся від щирого серця.

Потім він узяв келих, вихилив його одним духом і показав пальцем на малюнок на його опуклому боці: стрімку сарну наздоганяла оперена стріла.

— Догадуєшся, що означає цей малюнок? — спитав Авакум.— Ні, звичайно? Гаразд, я розтлумачу тобі, хоч це і не має особливої цінності для тебе — людини з широкими культурними запитами. Двома словами: істина, яка завжди біжить попереду, і людський дух, що завжди женеться за нею. Інколи дух наздоганяє істину, інколи вона тікає від нього, але це не так важливо. Вона — жінка і часто обманює того, хто женеться за нею. Що ж важливе в цьому?

— Щоб стріла наздогнала сарночку! — швидко відповів інженер.

— Стріла, що летить! — посміхнувся Авакум.

Коли інженер нарешті пішов, Авакум довго міряв кроками кімнату. Він намагався зосередитись на третьому томі «Історії Стародавнього Риму», замінив сигарету люлькою і знову люльку сигаретами. Цієї ночі йому не читалося.

Тоді Авакум вийняв із шухляди маленький альбом і почав переглядати листівки та фотографії, але й це, здається, швидко набридло йому, бо він знову почав ходити від вікна до дверей і назад.

Спробував думати про наступні дні. З завтрашнього дня він у відпустці, але йому було чомусь невесело.

За цим заняттям застав його світанок.

У цей час з управління подзвонили по телефону.

7