Слухай! О п'ятій годині, без кількох хвилин, ти вийшов зі своєї квартири, подався на трамвайну зупинку, що біля вас, і дочекався «шістки». Спитав у кондуктора, де пересісти. На площі Відродження ти пересів на «четвірку» і зійшов на передостанній зупинці, навпроти скверика з фонтанчиком. Час — п'ята година десять хвилин. У тебе лишається ще двадцять хвилин до зустрічі. Знічев'я ти починаєш оглядатись і помічаєш будку. Над її входом зелена вивіска з червоним написом: «Салон для чищення взуття». У цьому «салоні», що має п'ять кроків завдовжки і три завширшки, працюють двоє циганчат: Ахмед і Салі. Салі — менший брат Ахмедів. Ти сідаєш на його стілець, тобто розташовуєшся на робочій площі Салі.

О п'ятій годині двадцять хвилин ти знову кидаєш якір па зупинці, тепер уже в начищених до блиску черевиках, і терпляче ждеш нашу спільну знайому — милу й великодушну. Як завжди, вона запізнюється на якихось двадцять хвилин. Вам ніколи чекати другого або третього трамвая — пропустите кіножурнал, і ви сідаєте в переповнений вагон. Тут у тисняві сталася прикрість із нижнім гудзиком твого піджака.

У цьому місці монолога Авакума інженер, помацавши піджак, розгублено і трохи злякано глянув на нього: нижнього гудзика справді не було.

— Зі мною теж таке траплялося,— знизав плечима Авакум і нахмурився. Він трохи помовчав і повів далі: — Ви йдете в кінотеатр «Балкан», де демонструється, здається, якийсь італійський фільм. Потім ти проводжаєш Сію до трамвайної зупинки, що біля будинку профспілок. Тут є кондитерська, і ти галантно запрошуєш даму поїсти морозива. Але всі п'ять столиків зайняті, і ви змушені їсти морозиво стоячи. Тут сталася друга прикрість цього вечора — на твої штани ляпнуло шоколадне морозиво.

Вийшовши звідти, ви обоє мимохіть глянули на третій поверх третього будинку праворуч — там моє вікно, і помітили, що воно світиться. Так... Потім наша мила й великодушна знайома йде додому — вона раптом каже, що в неї болить голова. А ти, мій давній і вірний друже, спонукувавші хтозна-якими почуттями і міркуваннями, приходиш сюди, щоб запевнити мене, ніби провів вечір у близьких знайомих, а не десь-інде.— Авакум запалив другу сигарету і знову посміхнувся.— Може, ти хочеш упевнити, що Сії не було з тобою? Навіщо ці намагання, мій любий? Кому потрібне твоє алібі?