— Заходив у гості до знайомих,— пояснив інженер,— побачив у тебе світло й вирішив завітати. Що ти читаєш?

Він говорив, розпитував, усміхався, а очі його нишпорили по кімнаті. І хоч в інженера був певний, задоволений вигляд, він уникав дивитися в очі приятелеві.

— Весело було? — спитав Авакум і тихо додав: — Ти здаєшся дуже щасливим!

— Невже?! — вигукнув інженер і відвернувся.

— А що то за шоколадна пляма у тебе на коліні? — показав Авакум.

Інженер здригнувся, глянув на пляму і зніяковів. Квапливо вихопивши носовичок, він почав ревно терти штани,

— Від морозива,— промимрив він.

— Марно чистити її,— зауважив Авакум. Вони трохи помовчали. Авакум сказав:

— З тебе поганий кавалер. Як ти міг допустити, щоб Сія йшла додому сама?

Інженер, розтуливши рота з подиву, глянув на нього. Авакум закурив, постояв перед відчиненим вікном, глянув на небо і сказав:

— Дощу не буде. Вітер розігнав хмари. Ось уже видно й зорі! — Він повернувся, зручно вмостився у кріслі біля стола, ледь усміхнувся і докірливо похитав головою.

— Як міг ти відпустити Сію додому саму?

— Я ж бо сказав тобі, що був у знайомих,— виправдовувався інженер.— 3 Сією я не зустрічався!

— Цього вечора ти вдруге дуриш мене,— посміхнувся Авакум. Він струсив попіл із сигарети.— А по суті, яка потреба тобі дурити? Хіба я тобі в чомусь заважаю? Чого боїшся? Якщо ти подобаєшся дівчині, бажаю успіху! Тут немає нічого поганого. Погано, що ти намагаєшся хитрувати, любий, а хитрувати не вмієш, кмітливості бракує, рішучості. Після п'ятої години вечора ти був із Сією і тільки з півгодини тому побажав їй на добраніч. А мені кажеш, ходив у гості. Хіба так можна?

Інженер слухав його мовчки, похнюпившись.

— А провів ти ці п'ять годин із Сією приблизно так,— провадив Авакум.— Я відновлюватиму з пам'яті.